Вітаю Вас, Гість

Історія закладу

     Центр дитячої та юнацької творчості був створений, як Будинок піонерів у1957 році згідно рішення міськвиконкому, для школярів міста та району. Першим директором цього закладу була Євдокімова Марія Василівна. 
    В Будинку піонерів були відкриті гуртки: авіамодельний(керівник Варава Олександр Миколайович), драматичний (Стельмах Есфір Федірівна), духовий(Міщенко Іван Кирилович), крій та шиття (Лівертовська Тамара Леонтіївна), ляльковий (Гой Марія Тимофіївна), бальні танці (Самборська Людмила Олександрівна), образотворче мистецтво (Лівертовський Семен Давидович). Методичну роботу здійснювала медодист Баглаєва Валентина Антонівна. В 1974 році на міській партконференції прийнято  рішення про передачу приміщення клубу залізничників Будинку піонерів. З 1973 року по 2013 рік Будинок піонерів очолювала Гребенюк Лідія Іванівна, відмінник освіти. 
     В 1977 році Будинок піонерів  переїздить на нове місце за адресою: вул. Жовтнева, 13.
Площа закладу 1025кв.м, глядацький зал на 500 посадкових місць, хореографічний зал, 15 учбових кабінетів.
  Рішенням Знам`янського міськвиконкому №105 від 20.02.1992р Будинок піонерів було перейменовано в Будинок дитячої та юнацької творчості та дозвілля.
    За час свого існування БДЮТ зарекомендував себе в місті центром виховної роботи з дітьми та методичним центром. Колективи, які очолювали Кумбер Л. А. та Самборська Л. О. були неодноразовими переможцями обласних та республіканських конкурсів.
     З 2013 року Будинок дитячої та юнацької творчості перейменовано в Центр дитячої та юнацької творчості.

Будівля Центру дитячої та юнацької творчості м. Знам’янка. Пам’ятка архітектури. Будівля ЦДЮТ м.Знам’янка. Країна Україна. Місцезнаходження м. Знам’янка Кіровоградської обл., вул. Грушевського, 13. Час побудови 1880-і роки. Статус Пам’ятка архітектури і містобудування. Сучасне призначення Центр дитячої та юнацької творчості. Будівля Центру дитячої та юнацької творчості м. Знам’янка є пам’яткою архітектури і містобудування місцевого значення, однією з 13 пам’яток архітектури і містобудування цього міста. У західній частині м. Знам’янка розташовано історичне середмістя м. Знам’янки, яке сформувалося у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., у якому знаходиться дев’ять з 13 пам’яток архітектури і містобудування м. Знам’янки. Історія Створення В кінці ХІХ ст. Знам’янка стала однією з найбільших вузлових станцій півдня України. В 90х роках ХІХ ст. Знам’янка щороку відвантажувала до 580 тис. пудів хліба. Знам’янка перетворилася на важливий фінансовий, торговельний, посередницький центр півдня Україна, до якого тяжіли групи купців, поміщиків, сільськогосподарських підприємців. У 1872 році Єлисаветградська лінія залізниці була приєднана до Харково-Миколаївської залізниці, а з подальшим відкриттям руху на Миколаїв та Фастів-Київ станція Знам’янка стала важливим залізничним центром всеукраїнського масштабу. У 1880-х роках Товариство Харково-Миколаївської залізниці побудувало кілька визначних будівель у тогочасній центральній частині Знам’янки. Однією з них стала резиденція начальника станції Знам’янка. У західному крилі будівлі були розташовані робочі приміщення начальника станції, вузол зв’язку, робочі приміщення адміністрації станції. У східному крилі знаходилися житлові приміщення родини начальника станції і приміщення обслуги родини. Будівля у ХХ ст. Будівля виконувала функцію центру управління на резиденції посадової особи до встановлення у Знам’янці радянської влади у січні 1918 року. З перших днів радянського режиму у Знам’янці відбувався перерозподіл будівель за належністю і функціями. З 1918 року у будівлі розміщувався Клуб залізничників ім. В.Леніна. У будівлі проводив репетиції і давав виступи Хоровий колектив Клубу залізничників. У стінах будівлі працювали творчі гуртки залізничників та членів їхніх родин. Справжньою перлиною Клубу залізничників була бібліотека Клубу, фонд якої нараховував до 45 тис. томів. Серед них було повне видання Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона, перші видання творів Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, прижиттєві видання творів М.Гоголя, І.Тургенєва, Ф.Достоєвського, І.Гончарова, М.Толстого, О.Дюма, Ч.Діккенса, Е.Золя та інших авторів ХІХ ст. Хоровий колектив Клубу залізничників. В центрі в першому ряду керівник колективу І.М.Харлай. 1937 рік. У серпні 1941 року Знам’янка була окупована німецькими військами. У будівлі Клубу залізничників розмістилися установи німецької окупаційної адміністрації. Нацисти ліквідували всі заклади культури у будівлі, а бібліотеку було брутально знищено. Її книги було викинуто як сміття у кількох місцях, і лише деякі примірники зібрали та зберегли жителі міста. Під час боїв за Знам’янку у грудні 1943 року будівля зазнала часткових пошкоджень. В післявоєнний період будівля була перебудована по-новому. У східній її частині було облаштовано кіноконцертний зал на 500 посадкових місць з просторим фойє. Клуб залізничників став провідним осередком культури міста. Центральна алея Міського Парку відпочинку, у центрі будівля Будинку піонерів. 1967 рік. У 1977 році було відкрито Палац культури залізничників у центральній частині міста. Туди переїхали всі заклади і установи Клубу залізничників. В будівлі відкрився Знам’янський будинок піонерів. У Будинку піонерів діяло більше 30 дитячих гуртків і клубів. Також у фойє кіноконцертного залу була облаштована дзеркальна репетиційна зала танцювальної студії. З 20 лютого 1992 року установа працювала під назвою Будинок дитячої та юнацької творчості та дозвілля м. Знам’янка, БДЮТ, а з 2013 року установа носить найменування Знам’янський міський Центр дитячої та юнацької творчості. У 1973-2013 роках БДЮТ м. Знам’янка очолювала Гребінюк Лідія Іванівна, Відмінник освіти України, голова профспілки працівників світи м. Знам’янка. З вересня 2013року по теперішній час - Центр дитячої та юнацької творчості, який очолює Подвиженко Геннадій Іванович. Архітектура будівлі Будівля центру дитячої та юнацької творчості розташована у східній частині Міського парку відпочинку м. Знам’янки. Від неї починається центральна алея Міського Парку відпочинку у напрямі зі сходу на захід. Будівля виконана у парадно-діловому стилі другої половини ХІХ століття, властивому офіційним будівлям та приватним будівлям заможних суспільних груп того періоду. Таке архітектурне виконання властиве будівлям, які споруджувалися у губернських та повітових містах, значно більших, ніж станційне селище Знам’янка. Східна частина будівлі зберегла старовинний вигляд. У нижній частині будівлі проступає пояс фундаменту та цокольної частини будівлі. Вище іде центральний пояс будівлі, створений у вигляді фігурної архітектурної позиції з великими вікнами. Над поясом вікон виділяється фриз, над яким виступає фігурний карниз, а над ним розташований звідчастий дах. Дах стикується з карнизом архітектурним поясом звідчастої форми з трикутними деталями фронтонної форми. Інтер’єр східної частини будівлі має урочистий палацовий вигляд з багатьма декоративними елементами, поясом карнизу та декоративними поясами уздовж всього внутрішнього простору. У приміщеннях будівлі збереглися обладунки мармуру, саксонської кераміки, композицій пазлів кольорового скла, обігрівальні каміни старовинної форми, які з післявоєнного часу не діють. Будівля не має класичного фасаду, а вхід до будівля виконаний у вигляді парадної деталі з дверима, яка завершується трапецевидним псевдо-фронтоном. Західна частина, де знаходиться кіноконцертний зал, сформована у післявоєнний період. Її екстер’єр нагадує стиль архітектури післявоєнного сталінізму з виразними парадними деталями. Інтер’єр залу має вже радянський післявоєнний вигляд. На північний стіні будівлі, яка виходить до центральної алеї Парку, до червня 2015 року знаходилася меморіальна дошка на честь воїнів організаторсько-партизанської групи 3-го Українського фронту, під командуванням О.П.Муханова. Група була десантована над Знам’янкою в ніч з 27 на 28 липня 1943 року, приземлилася прямо в центрі міста і в районі станції, яка знаходиться у 0,25 км північніше території Парку. З 10 бійців групи дев’ятеро загинуло у бою одразу після приземлення. Меморіальна дошка була демонтована на підставі Закону України «Про засудження націонал-соціалістичного та комуністичного режимів…» через велику кількість комуністичної та сучасної символіки сепаратистів на Сході України.